Наша історія 

Школа була відкрита у 1940 році в районі Дарницької ремонтної бази. Розташовувалася в триповерховій цегляній споруді. У школі навчалося 320 учнів. Перші учні не провчилися і року, як почалася Німецько-радянська війна. Бомбосховище школи ховало населення прилеглих районів від бомбардувань.

Учитель Дарницької школи № 160 Д. Д. Вишневський під час німецької окупації намагався встановити зв'язок із радянським підпіллям і партизанським рухом. Навесні 1942 року йому вдалося це зробити. З центру він отримав доручення створити одну з підпільних організацій у Дарницькому районі. Дмитро Дмитрович сформував групу з шести осіб. Ця група організовувала диверсії та саботаж, розповсюджувала листівки, газети, зведення Радянського інформбюро.

З 1941 по 1943 рік школа не працювала, таким чином навчальний процес був викреслений з її історії. У 1943 році, відступаючи, німці підірвали школу. Залишився тільки підвал. Був розстріляний і перший директор — Фома Фомич Гордієнко.

Школа почала працювати після звільнення Києва. Це був перший воєнний навчальний рік 1943—1944. Підвал-бомбосховище став першою квартирою для вчителів, які відновлювали роботу школи. Це Горелік Ганна Трохимівна та Кучкова Лідія Степанівна, яка стала директором тоді ще початкової школи.

У своїх спогадах Лідія Степанівна писала: «Ми обійшли всі руїни військбуду і м'ясокомбінату та записали лише 15 дітей. Можливо, їх було більше, але спробуй знайти їх, якщо сім'ї жили в землянках, а на поверхню землі виходили лише труби-димоходи завдовжки 10-15 см. Обійшли мікрорайон ще раз. Тепер нам допомагали наші майбутні учні — Женя Федоруков і Сергій Турелка. Назбиралося 35 учнів. Постало інше питання — де навчатися?

Мені вдалося добитися зустрічі з начальником військбуду — полковником Ганапольським. Військбуд був розташований тоді на заводі „Арсенал“. Він надав наказ відкрити школу в 15-метровій кімнаті в єдиному цілому будинку містечка „Рембаза“. У кімнаті було одне вікно, підлоги не було, печі теж. Поставили столи, лави, саморобну дошку. Працювали у дві зміни. Так починала працювати школа у звільненому Києві. Не вистачало зошитів, підручників. У класі було дуже холодно. Обігрівали клас німецькою залізною пічкою, труба якої виходила в клас. Якщо дув сильний вітер, ми задихалися від диму. На уроках сиділи в пальтах і рукавицях. Тишу порушував дитячий кашель».

У 1946 році директором, тепер уже середньої школи, став Гуревич Самуїл Юхимович. Класи були маленькими — площею 8-9 квадратних метрів. У класах навчалося по 35-40 учнів. Тісні приміщення, вузькі коридори, нестача підручників — ось умови роботи школи. Кабінетів не було. Всі підручники та посібники з хімії, фізики, математики, біології, російської та української мов уміщувалися у чотирьох шафах. Лабораторні й практичні роботи проводилися підгрупами, оскільки 45 учнів вмістити в 8-9-метрову кімнату було неможливо. Кімнат було мало, а кількість дітей збільшувалася, тому навчання велося у дві зміни.

З 1950 року старші класи були переведені в середню школу № 127, де навчалися у другу зміну, а молодша школа продовжувала заняття в бараці.

У 1959 році директором школи був призначений Кириленко Олександр Павлович. Він присвятив багато часу будівництву нової школи. У ній налічувалося 25 класів, у яких навчалося менше ніж 1000 учнів.

З 1960 по 1963 рік директором школи був Череп Григорій Тимофійович.

У 1963 році на розі вулиці Литвинського та провулку Качуровського відкрили нову будівлю школи за типовим проектом 2-02-73.

З 1964 по 1967 рік директором школи працював Сай Олексій Андрійович. На лівому березі Дніпра був лише один великий район — Дарницький. Він швидко розвивався: будували заводи, фабрики, щорічно відкривали дві-три школи. Отже, потрібні були й кадри для них. Мене наказом міськвно було призначено директором середньої загальноосвітньої школи № 160.

Школа-гігант, в якій налічувалося понад 2 тисячі учнів, вимагала від директора нестандартних організаційних та педагогічних форм і методів навчання та виховання. Разом із батьківським комітетом і Київським радіозаводом (КРЗ), який був шефом школи, потрібно було шукати додаткові резерви для створення навчальних кабінетів та забезпечення навчального процесу технічними засобами.

1968—1978 роки — директор Кашкарьов Микола Іванович. Викладав історію в старших класах. У 1968 році почалася добудова.

1979—1980 роки — директор школи Буренок Галина Володимирівна. Під її керівництвом був відкритий «Музей бойової слави». Звісно, ​​для такого проекту потрібно було додаткове фінансування. Його надав Київський радіозавод. Генерал 39-ї армії Бєднягін В. п. провів церемонію відкриття музею. На стендах музею розмістили інформацію про 39-ту армію, після чого на КРЗ працювало багато її ветеранів.

У цей період у школі навчалося 2800 учнів. Ще до того, як Галина Володимирівна стала директором, школу № 160 розвантажили, зробивши частину учнів до нової школи № 217, що була відкрита на Рембазі.

1980—1986 роки — директор школи Ступак Костянтин Іванович.

1986—1993 роки — директором школи роботи Шупікова Антоніна Данилівна. Під час розділу Дарницького району на Дніпровському і Дарницькому керівництву вирішило, що вона повинна розпочати роботу в школі № 160.

У перший рік її директорства було 24 перших класу. Через велику кількість дітей навчання велося у дві зміни. Через рік у школі навчалося вже 3100 учнів, було 100 класів і 180 вчителів. У той час це була найбільша школа в Києві. У школі № 160 функціонувало два музеї: «Музей школи» та «Музей бойової слави».

1993—1994 роки — виконувач обов'язків директора Савенкова Людмила Михайлівна. Людина з добрим серцем, чуйна, талановита, досвідчена, високоінтелігентна. Такою вона залишилася в пам'яті колективу школи.

1994–2011 роки — директором школи працювала Тимофєєва Алла Григорівна. Учитель історії, вчитель вищої категорії, вчитель-методист. Має звання «Відмінник народної освіти України». Педагогічний стаж — понад 35 років.

З метою розвитку здібностей учнів та їх творчого потенціалу в школі працює багато гуртків. Для пропаганди здорового способу життя діяв факультету «Молодь на розпутті». Також для запобігання дорожнім травматизму та пожежній безпеці серед учнів створені загони «Перехрестя» та «Іскра». Цікавою була робота клубу «Історія школи». Учні виявляли неможливий інтерес до клубу «Інтелект», у межах якого проводилися інтелектуальні ігри. Була створена команда КВК — неодноразовий чемпіон районних та міських змагань. Особливою гордістю школи став театр моди «Фантазія», який учив дівчат та бачив підкреслювати свою неповторність. Робота гуртка «Дарниця» виховувала в почуттях патріотизму, гордості за свій край та людей, які його створили.

З 2012 року директором школи є Ірина Матасюк. Наразі школа продовжує свою освітню діяльність як ліцей, зберігаючи традиції та розвиваючи сучасні підходи до навчання.